Ваел Руманех: «Я пишаюся бути українцем і намагаюсь допомагати Україні та Сумам усім, чим можу»

Став волонтером за покликанням серця – саме та можна сказати про лікаря-кардіолога з міста Ужгорода Ваела Валіда Сулеймана Руманеха. Народився у Палестині, але з гордістю називає себе українцем. У нашій країні він живе уже 22 роки, за цей час вона стала для нього не просто рідною, а другою Батьківщиною. Тут одружився з чарівною українкою, тут зростає його син. Про Україну чоловік говорить з щирою любов’ю та ніжністю, тож не було дивним, що з початку повномасштабного вторгнення Ваел Руманехвирішив допомагати країні як волонтер. Велику увагу приділив і місту Суми, відвідавши наш обласний центр особисто зі своєю гуманітарною місією.

В інтерв’ю телеканалу СТС Ваел Руманехрозповів, що означає для нього волонтерство, наскільки війна змінила українців і зізнався, що вразило його в сумчанах.

— Ваел, що б Ви могли розповісти про себе?

— Я громадянин України, одружений з українкою, маю дитину, сину 9 років. Уже 22 років живу тут, в Україні. За професією лікар-кардіолог, доктор медичних наук. Також я помічник-консультант народного депутата Людмили Іванівни Марченко. Вдячний їй за можливість займатися зараз благодійністю.

— Ваш візит у Суми був пов’язаний із волонтерською роботою?

— Минулого літа я прожив у місті Суми два місяці. Я приїжджав як представник індійського благодійного фонду «Shri Rajat Jain, Doctors foryou New Delhi», відвідував лікарні у Сумах, Полтаві та Харківській області, аби дізнатися, які вони мають потреби у медикаментах та обладнанні і яка допомога потрібна для наших військових. У медзакладах сформувалиофіційний список із переліком необхідного. Далі я слідкую, щоб була доставка з благодійного фонду конкретно до лікарень. Прагну зробити так, щоб допомогу отримали саме ті люди, які найбільше її потребують. Крім того, я постійно даю телефоном консультації як лікар-кардіолог, допомагаю і на блок-постах. Я пишаюся бути українцем і намагаюсь допомагати усім, чим можу.

— Сумам ви допомагаєте чи не найбільше. Чому?

— Я вже неодноразово бував у Сумах, маю тут хороших друзів. А близьких завжди хочеться підтримати по-особливому. До того ж, Суми знаходяться зовсім поруч із кордоном, а це означає, що місто дуже потребує цієї допомоги.

— Як ви пережили початок війни? Що змінилося особисто для вас?

— Війна зміцнила мене у думці бути сильнішим, стояти до кінця. Більше половини мого життя пов’язано з Україною. Вона для мене не як рідна, а рідна. Війна показала, шо потрібно ставати більш сильними, аби перемагати на всіх фронтах.

— Яке враження на вас справили Суми?

— Суми гостинні, сумчани, з якими я спілкувався, привітні, вони були дійсно раді знати, що є людина, яка насправді хоче допомогти. Я дуже задоволений. Довелося провести чимало зустрічей, люди відкриті і щирі.

— Якими благодійними справами ви зайняті наразі?

— Продовжую займатися тим, що й торік. Звертаюся у лікарні, вивчаю їхні потреби і стежу, щоб допомога знайшла адресатів. Зокрема, у Сумах я дізнався про актуальні запити медиків, щоб наш фонд за можливістю міг їх задовільнити. Благодійна робота триває також у Полтаві, Києві та інших містах.

— З якими проханнями у лікарнях звертаються найчастіше?

— Насправді з найрізноманітнішими. По обладнанню, наприклад, — УЗД, стоматологічне крісло, рентген, електрокардіограф… Ми перебуваємо на зв’язку з лікарями інших регіонів, вони вже стали нашими друзями.

— Що для вас волонтерство? Як вдається поєднувати його із роботою кардіолога?

— Волонтерство для мене почалося ще у 2014 році, тоді ми ходили в дитячі будинки Луганської області, також допомагали. Тобто для мене заняття благодійністю справа не нова. Розумієте, людина повинна цінувати ту землю, на якій знаходиться. Цінувати, допомагати, віддавати частинку свого серця, любити.

— Сьогодні всі українці об’єднані вірою уперемогу України. Напевно, і для вас це найзаповітніше бажання?

— Звичайно! Переконаний, що буде перемога на 100%, на мільйон! Я впевнений у наших Героях! Слава Україні і cлава нашим Героям!